Вторгнення Росії в Україну, повномасштабні військові дії, бомбардування українських міст – все це призвело до того, що жителі вимушено покинули свої будинки.

Частина українців знайшла притулок у західних областях країни, де відносно спокійно. А частина поїхала далі – в країни Європи, де для них максимально спростили перебування і забезпечили всім необхідним.

Перш за все, тим хто залишає територію України варто знати, що тимчасовий захист та статус біженця є різними правовими категоріями, які мають різні юридичні наслідки. Тимчасовий захист та біженство мають різне нормативне регулювання, різний порядок отримання та позбавлення, різне коло осіб і сфери застосування та в певній мірі схожі права, які надає кожен статус. Головна різниця в тому, що статус біженця – це індивідуальне, гарантоване міжнародними конвенціями право, тоді як право на тимчасовий захист є колективним, не передбачає звернення з індивідуальними заявами та проходження адміністративної процедури її розгляду.

Тимчасовий захист. Право на отримання тимчасового захисту мають

• громадяни України та члени їх сімей, переміщені 24.02.2022 та пізніше;
• особи без громадянства, громадяни третіх країн, які мали в Україні статус біженця, або еквівалентний захист та члени їх сімей, переміщені 24.02.2022 та пізніше;
• громадяни третіх країн, які на законних підставах проживали в Україні до 24.02.2022, зокрема на підставі чинного дозволу на постійне проживання, та наразі не можуть повернутись до країни свого громадянства (наприклад, білоруси).

Кожна держава-член ЄС на свій розсуд може надавати тимчасовий захист особам, які не підпадають під вказані категорії. Зокрема, в першу чергу мова йде про громадян України, які виїхали до ЄС до 24.02.2022 з різних причин (відпустка, відрядження, або ж тікаючи від можливої війни).

Статус біженця. За отриманням статусу біженця може звернутись особа, яка:

• має обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками раси, релігії, громадянства, політичних поглядів;
• знаходиться за межами країни своєї національної належності;
• не в змозі, або не бажає користуватися захистом своєї країни; або особа, яка (1) не має громадянства; (2) знаходиться за межами країни свого колишнього місця проживання в результаті подібних подій; (3) не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок побоювань переслідування.

Строк дії статусу

Тимчасовий захист. Згідно з Директивою 2001/55/ЕС термін тимчасового захисту становить один рік та двічі може бути автоматично подовжений на шість місяців, якщо не зникнуть причини надання такого захисту, але максимум до одного року. При цьому Єврокомісія може запропонувати або продовження терміну ще на рік, або ж припинення тимчасового захисту у разі покращення ситуації в Україні, що означитиме можливість безпечного повернення її громадян.

Статус біженця гарантує право безстрокового проживання на території відповідної держави, а строк на який видається посвідчення біженця відрізняється в різних країнах, хоча передбачає право поновлення на аналогічний строк. Статус біженця може бути відкликаний одразу, коли з’являються докази, які вказують на те, що є підстави для його перегляду.

Оскільки тимчасовий захист є негайною і тимчасовою мірою, строк його дії є обмеженим, а захист буде припиненим по завершенню війни в Україні. При цьому строк, на який надається статус біженця є більш тривалим, а припинення війни в Україні не буде автоматичною підставою для його позбавлення.

Який захист передбачають різні статуси?

Тимчасовий захист. Згідно з Директивою 2001/55/ЕС в рамках тимчасового захисту особа отримує:

• Право на проживання в країні, в якій вона звернулась за тимчасовим захистом;
• Доступ до праці, який можна отримати одразу з моменту звернення за отриманням захисту;
• Доступ до житла;
• Медичну допомогу;
• Соціальна допомогу;
• Доступ до освіти дітям та підліткам;

Важливо знати, що перелічені права надаються особі хоч і на весь період дії тимчасового статусу, але тільки на території держави-члена ЄС, в якому отримано такий статус.

Статус біженцяпередбачає досить схоже коло прав, але головна різниця в тому, що не всі права стають доступними особі, яка перетнула кордон з моменту звернення з заявою про отримання статусу біженця. Так особі з відповідним статусом надається:

• житло (як правило, це спальне місце в центрі для біженців);
• безкоштовне харчування
• медична допомога (обмежена);
• безкоштовний проїзд у громадському транспорті;

Але головною особливістю при зверненні за отриманням статусу біженця є те, що протягом 6 місяців особа не може працевлаштовуватись, поки йде розгляд її заяви про надання статусу біженця, навіть, якщо до цього часу особа жила та працювала в цій державі.

Тож з метою отримання доступу до всіх соціальних прав, які пропонують держави ЄС, краще звернутись за отриманням тимчасового захисту. В такому разі всі права та міри захисту будуть надані особі негайно, на відміну від заявника на отримання статусу біженця, який зможе скористатись більшою частиною прав тільки після отримання відповідного статусу, а отже – не раніше ніж через кілька місяців.

Як не стати заручником власного статусу?

При перетині кордону держави-члена ЄС, державні органи відповідної країни повинні повідомити особу про її право на отримання тимчасового захисту. Головне, в поспіху та паніці на переплутати, та замість тимчасового захисту не попросити статус біженця (якщо звісно особа не має такого наміру). Так в Польщі (яка наразі є найбільшим осередком наших громадян) заява про статус біженця подається через прикордонну службу. Тож є ризик, що при перетині особою кордону, у поспіху можна попросити не тимчасовий захист, а статус біженця, який має свої, не зовсім “приємні” особливості, на відміну від тимчасового захисту.

Головне, потрібно пам’ятати:

1) Тимчасовий захист можна отримати в будь-якій державі ЄС (крім Данії), тоді як статус біженця – тільки в тій державі, кордон якої особа перетнула вперше. Тобто на сьогодні – це сусідні з Україною держави.

2) Працевлаштування для осіб, які попросили тимчасового захисту можливе з моменту звернення з відповідним запитом, тоді як для осіб, які звернулись за отриманням статусу біженця, недоступною є опція працевлаштування протягом 6 місяців з моменту подання заяви.

3) Отримавши тимчасовий захист особи можуть безперешкодно в будь-який час повернутись до держави громадянства, а також подорожувати державами ЄС протягом 90 днів. Особі, яка звернулась за отриманням статусу біженця заборонено протягом 6-ти місяців, поки розглядається її заява перетинати кордон держави перебування.

4) При зверненні за отриманням статусу біженця, особа вимушена бути здати свій паспорт допоки не буде прийнято рішення про отримання статусу біженця. При тимчасовому захисті – паспорт не вилучається.

Щоб визначитись, який саме статус в державі перебування особа планує отримати, необхідно дати відповідь на запитання: яка мета отримання такого статусу? Якщо особа зацікавлена в негайному отриманні всіх соціальних прав та в терміновому поверненні на територію України по закінченню воєнних дій, при цьому не має наміру залишатись в ЄС, то оптимальним буде саме отримання тимчасового захисту. Якщо ж особа переслідує більш далекоглядні цілі, як то отримання права безстрокового проживання та доступ до інтеграційної системи ЄС, тоді є сенс звернутись з заявою про отримання статусу біженця.

Стаття підготовлена по матеріалам LIGA ZAKON, VOBY.