Вірш 23-річної киянки Анастасії Дмитрук «Ніколи ми не будемо братами», написаний під враженням від анексії Криму Росією, надихнув литовців на створення пісні. У записі композиції на вірші українки взяв участь хор музичного театру Клайпеди, музику склав Віргіс Пупшіс, а виконали пісню Віргіс Пупшіс, Яронімас Міліус, Кестутіс Невуліс, Гінтаутас Літінскас.
 
Про те, як народився вірш про неіснуючу братську любов, Анастасія Дмитрук розповіла виданню «У місті»: «Це те, що називається «накипіло». Це про ту саму братську любов, яку ніхто не бачив, але всі про неї говорять. Іноді достатньо бути просто приятелями, добрими сусідами або друзями, але ввалюватися в наш дім з автоматом і на усе горло кричати «Брати, здавайтеся!», – це якось безглуздо, мені здається».

 

 «Ніколи ми не будемо братами» (відео):

Текст:

Никогда мы не будем братьями ни по родине, ни по матери.

Духа нет у вас быть свободными – нам не стать с вами даже сводными.

Вы себя окрестили "старшими" – нам бы младшими, да не вашими.

Вас так много, а, жаль, безликие. Вы огромные, мы – великие.

А вы жмете… вы все маетесь, своей завистью вы подавитесь.

Воля – слово вам незнакомое, вы все с детства в цепи закованы.

У вас дома "молчанье – золото", а у нас жгут коктейли Молотова,

Да, у нас в сердце кровь горячая, что ж вы нам за "родня" незрячая?

А у нас всех глаза бесстрашные, без оружия мы опасные.

Повзрослели и стали смелыми все у снайперов под прицелами.

Нас каты на колени ставили – мы восстали и всё исправили.

И зря прячутся крысы, молятся – они кровью своей умоются.

Вам шлют новые указания – а у нас тут огни восстания.

У вас Царь, у нас – Демократия. Никогда мы не будем братьями.