На Личаківському цвинтарі у Львові на одній з центральних алей досі похований «гебіст» із Підмосков’я Константин Дранішніков, який у 1944-1948 роках на Тернопільщині репресував не одну тисячу оунівців та упівців.
Якось, ідучи навпростець через Личаківський цвинтар до могили батьків, на шляху я випадково натрапив на горезвісне прізвище, викарбуване на непримітному надгробку (10-е поле). З металевого барельєфу на мене дивився типовий бандит і садист: із примруженими очима, стиснутими губами та лисою головою – «Константин Михаилович Дранишников (30.V.1905 – 7.VIII.1973)». Це був антигерой з моєї недавньої книги про репресовану тітку Ольгу Гуцал. Але ж за останніми даними з його особової справи, що зберігається у Галузевому архіві СБУ, К. Дранішніков у 1948 році повернувся до Москви! Яким чином він опинився у Львові, де й помер, можна лише здогадуватися?!
Ольга Гуцал була старшою розвідницею СБ Чортківського окружного проводу ОУН(б). Внаслідок спецоперації 26 квітня 1945 року вона була заарештована СВ УНКДБ по Тернопільській області за статтями 54-1а та 54-11 КК УРСР. А начальником цього слідчого відділу тоді був, уже згаданий, полковник держбезпеки К. Дранішніков. Саме його підлеглі проводили допити О. Гуцал, але іноді до цього долучався й він сам. Зокрема, у груповій справі «16 оунівців», за якою проходила обвинувачена О. Гуцал, Дранішніков фабрикував, а отже підписував усі постанови про арешти, обшуки, прийняття матеріалів й об’єднання їх в одне слідче виробництво; пред’являв звинувачення, долучав речові докази та погоджував обвинувальні висновки.
17 серпня 1945 року Ольга Гуцал була засуджена т. зв. «трійкою» – військовим трибуналом військ НКВС у Тернопільській області на 15 років виправно-трудових таборів з конфіскацією майна і 5 років позбавлення прав. Покарання відбувала у м. Воркуті (нині Республіка Комі, РФ).
Водночас відомо, що лише за один 1947 рік апарат слідчого відділу під керівництвом К. Дранішнікова закінчив слідство у справах 2454 членів ОУН та УПА, арештованих і притягнених до кримінальної відповідальності за антирадянську діяльність.
Напис на надмогильному пам’ятнику К. Дранішнікову подано від імені дружини, дітей та онуків. Цікаво, чим за останні 25 років свого життя у Львові займався К. Дранішніков? Як сьогодні поживає його родина? Чи бува не пече нащадків сором за скоєні їхнім предком тяжкі злочини? З доступних джерел відомо, що якийсь Дранішніков С. В. проживав на вул. М. Хвильового, 25/1. А у 2011 році такий собі Любомир Дранішніков закінчив класичну львівську гімназію.
30 травня ц. р. (за даними з пам’ятника) або 3 червня ц. р. (за даними з особової справи) одному з катів українського народу Константину Дранішнікову виповнився б 121 рік. Але досі він не засуджений за злочини проти українців, а його прах преспокійно перебуває в українській землі одного з найпрестижніших цвинтарів України.