– Адмірал Міклош Горті, регент Угорського королівства, військовий союзник Гітлера у WW2, під його проводом зокрема була окупована Закарпатська Україна.
– Беніто Муссоліні, італійський диктатор, засновник фашизму, військовий союзник Гітлера у WW2. Страчений партизанами.
– Філіпп Петен, маршал Франції, очільник колабораціоністского «режиму Віші», союзник Гітлера у WW2. Засуджений до розстрілу, який замінили довічним ув’язненням.
– Грос-адмірал Еріх Редер, командувач Крігсмаріне Третього Райху. Засуджений до довічного ув’язнення.
– Герхард Шрьодер, федеральний канцлер Німеччини, голова СДПН, член правління РАО Газпром, особистий друг Володимира Путіна.
– Роман Дмовський, польський ультраконсерватор, прибічник фашизму, затятий українофоб і антисеміт.

(більш ранні періоди, коли орденом розпоряджалися спочатку польські королі, а потім російські імператори, не беремо, бо ігри монархів у брязкальця то взагалі фалеристичний проміскуітет).

У ХХ столітті позбавлена Ордену Білого Орла була лише одна людина – багаторазовий прем’єр-міністр міжвоєнної Польщі Вінцентій Вітос. Інший кавалер ордену Юзеф Пілсудський вчинив держпереворот, повалив уряд Вітоса, пізніше кинув екс-прем’єра за грати, позбавив ордену, а потім вигнав з країни за протидію режиму санації. Щоправда, після німецько-радянської окупації Польщі Вітос повернувся на батьківщину, відмовився очолити колабораційний уряд і був заарештований вже німцями. Через це президент Польщі у вигнанні повернув Вітосу орден.