На цій світлині ви бачите майора радянської держбезпеки Анатолія Шевко, який усю Другу Світову війну провів не на фронті, а в тилу, де боровся із українським націоналістичним підпіллям. А, за “…особую работу в ходе истребления вооруженних формирований ОУН и УПА” цього майора-енкаведиста нагородили орденом Червоної Зірки, яку ви бачите у нього на грудях.
.
Отож, отой Анатолій Шевко був етнічним українцем родом із тогочасної Кіровоградщини зі села Ганівці. А от після закінчення Харківського університету, Анатолія Шевко – за комсомольською мобілізацією – у 1938 році було скеровано до Школи особливого призначення.
.
Особливо любив майор Анатолій Шевко “працювати” із українськими діячами. Сьогодні мій колега Едуард Андрющенко виставив у себе на сторінці це фото і ще – збірку різних прецікавих документів, які пов’язані із цим майором держбезпеки.
.
Наприклад, майор Анатолій Шевко, якого ви бачите на фото, керував діями агента НКВД Юрія Смолича, а також відстежував “відомого сіоніста і троцькіста” поета Давида Гофштайна, після чого той був заарештований, а у 1952 році розстріляний.
.
А особливою родзинкою у роботі майора Анатолія Шевко, стала “розробка” ним Максима Рильського, за справою якого тоді заарештували дев’ятеро осіб.
.
Але от прийшов 1948 рік і майор радянської держбезпеки Анатолій Шевко… заприятелював із Максимом Рильським, якого вже тривалий час вербував. І, коли – як пише Едуард Андрющенко – отой Анатолій Шевко наприкінці грудня не втримався і заїхав до Максима Рильського на новорічну вечірку, то тут його й підловили колеги по службі.
.
Що саме після цього затримання Анатолію Шевкові говорили у тих високих кабінетах НКВД, ми звісна річ, не знаємо. Знаємо лиш те, що після тієї вечірки майор Анатолій Шевко написав заяву про звільнення. Але все ж його тоді звільнили за “…порушення меж допустимих службових обов’язків”.
.
… Отака от цікава історія трапилася із майором Анатолієм Шевко, який роками розробляв різні спецоперації по ліквідації боївок і членів УПА та збройного підпілля ОУН на Західній Україні. За це він згодом отримав звання підполковника.
.
І ви думаєте, що хтось колись дорікнув отому Анатолію Шевкові руки якого по лікті в крові від вбитих західних українців..? Та де там… Дожив той одіозний підполковник-кіносценарист (дивіться мій коментар під дописом) до 2008 року і похований на Байковому кладовищі в столиці.
.
У сьогоднішньому Києві, як зрештою і в сьогоднішній москві, багато істориків і державних клерків із “розумінням” сприймають таку роботу в органах НКВД-МГБ, коли тисячами і тисячами знищували у післявоєнні роки на Західній Україні галицьких українців лише за те, що вони намагалися вибороти собі вільну, самостійну і незалежну від “русского мира”, Україну…
.
На превеликий жаль, частина наших співгромадян і до сьогодні вважає оті репресії радянського режиму із масовими розстрілами і депортаціями західних українців, як щось цілком зрозуміле і яке у жодному разі не потребує осудження…
.
І, наприкінці: оцей підполковник радянської держбезпеки Анатолій Шевко нагороджений вже теперішньою київською владою… орденом «За розбудову України ім. М. Грушевського».
.
Оця теперішня нагорода колишнього знаного енкаведиста – це все, що потрібно знати про ставлення офіційного Києва до радянських післявоєнних репресій на Західній Україні…
.
Leave a Comment