Цікаве питання, але будемо відверті, що однозначної відповіді на нього нема.

Ватикан досі не відреагував на заяву Всесвітнього російського народного собору (ВРНС) під патронатом російської православної церкви (рпц) про «священну війну» росії проти України та світу. Ідеологічно-політичний наказ ультранаціоналістичного змісту, схвалений 27 березня 2024 року московським патріархом кирилом (володимиром гундяєвим), не є виключно церковним документом, щоб на нього прелатам звертати увагу? Або все ще йдеться про надмірну обачливість у відносинах з російським православним світом? Можливо, це відображає традицію ватиканської дипломатії: засудити факт агресії, але не розривати з агресором зв’язків? Чи причина криється у неготовності понтифіка взяти на себе лідерство в зусиллях із захисту християнського православ’я від його маніпуляторів?

Формальне пояснення факту ігнорування документа Всесвітнього російського народного собору з боку Святого престолу мала б дати його пресслужба. Попри численні звертання до керівника пресофісу Ватикану Маттео Бруні.

Низка ватиканських оглядачів та експертів з католицького середовища категорично відмовилася від коментарів. Дехто ще не ознайомився з оновленими заявами росіян про «сатанізм» Заходу та план ліквідації української державності. Інші не наважилися обговорювати, за їхніми словами, «делікатні геополітичні питання», бо перебувають на службі у ватиканських дикастеріях.

Про посилення кремлівської воєнної риторики та оголошення росією «священної війни» проти України й Заходу, котрий «впав у сатанізм», коротко повідомляли італійські медіа з посиланнями на англомовні видання. На цьому тлі – явний брак аналітичних матеріалів щодо оголошеної зловмисної доктрини російської православної церкви та кремля. Чимало оглядачів не побачили нічого нового в озвученій ідеології російської держави й церкви, тому обговорення вважають зайвим.

Документ не можна розглядати виключно церковним, а на заяви ідеологічно-політичного характеру Апостольська столиця не реагує. Так пояснює Стефано Капріо, викладач Папського східного інституту в Римі, колишній католицький місіонер в росії та фахівець з ватикансько-російських відносин.

Він звертає увагу, що Всесвітній російський народний собор – це не суто церковне, а політичне об’єднання, котре у 1993 році заснував тоді ще митрополит кирило (володимир гундяєв). Це ідеологічна структура близька до церковних кіл. З того часу, продовжує оглядач, вони поширюють послання великої релігійної політики, але ніколи не були визнані церквою.

«Дійсно, патріарх кирило – протектор цієї організації, однак її справжній ідеолог – православний олігарх костянтин малофєєв. Але це не рівень, на який має реагувати Ватикан. Нагадаю, що пізніше було засідання власне синоду рпц, там говорили про підтримку війни, але вже іншими словами, не йшлося про «священну війну», а про «захист російської ідентичності»