У російсько-українській війні кремль значною мірою покладається на підконтрольні йому релігійні структури. Діяльність цих структур напряму курується фсб рф. Філіалом їх на території України залишається так звана  УПЦ МП.

В даний час на ТОТ РПЦ за сприяння ФСБ здійснює насильницьке захоплення храмів та релігійних комплексів не лише колишньої УПЦ МП, а також Української греко-католицької церкви та Римсько-Католицька Церква в Україні. Священики, які відмовляються перейти в підпорядкування РПЦ зазнають морального та фізичного тиску з боку окупантів. Також відомі випадки жорстоких катувань українських священиків та пасторів протестантських конфесій.

Отже участь РПЦ у російській агресії проти України відіграє таку роль:

1. Патріотична пропаганда: Священнослужителі виступають як патріотичні символи, підтримуючи ідею єдності росії та підтримки військових дій на супроти України.

2. Моральна підтримка військових: Священнослужителі регулярно відвідують військові частини, надають “духовну” підтримку військовослужбовцям та обговорюють військові події аргументуючи їх вирваними з контексту біблійними сюжетами.

3. Легітимізація військових дій: РПЦ виправдовує війну захистом “православної віри, культури та традиційних російських цінностей”.

5. Релігійна мобілізація: закликають вірян до підтримки військових дій, використовуючи релігійні аргументи та образи.

6. Символіка та ритуали: РПЦ проводить релігійні обряди, молитви та публічні заходи (хресні ходи), на підтримку мілітаристської ідеології кремля та її воєнних дій.

За таких умов населення на ТОТ України повинно дистанціюватись від представників даної конфесії. Клірикам цієї організації точно не варто довіряти таїнство сповіді. Українським представникам духовенства та вірянам доведеться сформувати церковні осередки у підпіллі. Для цього варто згадати досвід функціонування української церкви у підпіллі в часи комуністичної окупації України.