Одним з головних образів, що виникають при згадці про Росію, є Мотрійка. Розмальована точена дерев’яна лялька вважається чи не ідеальним втіленням російської культури та одним з найпопулярніших елементів сувенірної продукції. Насправді ж, ця лялька має японське походження, а в Росії вона просто прижилася, набувши, так би мовити, місцевого зовнішнього вигляду. Прототипом для Мотрійки послужив японський бог щастя, багатства і достатку фукурума, який входить до складу саме богів щастя. Цих богів у давнину японці зображали на фігурках, які вкладалися одна в одну, які сучасні Мотрійки фукурума був головною, найбільш розємною фігуркою. Ще один відомий російський символ – це тульський самовар. Як відомо, самовар – це пристрій для кип’ятіння води і приготування чаю. Воду в такому пристрої нагрівали за допомогою дров або вугілля, яке розміщувалось у внутрішній капсулі самовара. Сама ж вода знаходилась в іншому відсіку навколо капсули з вугіллям. Балалайка – це, мабуть, найвідоміший російський струнний інструмент. Вважається, що балалайка набула поширення в Росії з кінця 17-го початку 18-го століття. Однак цей, нібито, російський музичний інструмент насправді походить від казахського народного інструменту під назвою Домбра. Домбра має округлу форму і дві, а іноді три струни. Тому що з початку корпус балалайки, як і корпус Домбри, був частково округлим. Чи мало людей, так у відому і доволі смачну страву, як пельмені, пов’язують з росією. Адже з розповідей самих росіянця страва виникла в Сибіру. Однак насправді батьківщиною пельменів вважається Китай. За легендує дзео-дзи, саме так називались у Китаї пельмені, вигадав відомий лікар Джан Джундзин і втори тисячі років тому. Пельмені й досі є найголовнішою стравою китайських новорічних свят. А це «кокошник», який давно став символом російського національного жіночого костюма. Однак цей головний убір у вигляді Гребня опахала навколо голови, насправді також не російський, а має Угрофінське походження. Слово «кокошник» походить від слова «кокош», так за старих часів у Росії називали курку. Назва ж головного убору походить від його схожесті з Гребнем на голові цього птаха. Ще один продукт, який завжди асоціюється з росією, це горілка. Для росіян горілка булай залишається національним спиртним напоєм, без якого не обходиться жодне застілля. Легенда про те, що нібито відомий російський вчений хімік Дмитро Менделєєв, винайшов рецепт 40-градусної горілки, міцно вкорінився в російському суспільстві. Більш того, цей міф разом із російською горілкою перекочував і за кордон. Прообразом російських валянків були традиційні повстяні чоботи кочівників Євразії, історія, яких налічує сотні років. На територію московії валянки почали проникати в період золотої орди через тюркські й монгольські племена, взуття яких називалося Піми. Ніваляшку можна сміливо назвати не тільки однією з найпопулярніших радянських іграшок, а й одними з найвідоміших символів радянської та пост-радянської Росії. У часи СРСР ця іграшка була чи не в кожної дитини. Тому думка про пряму приналежність Ніваляшки до Росії міцно вкорінилася в багатьох людей, в тому числі і виноземців. Насправді ж Ніваляшку завезли до Росії з Японії близько 200 років тому. Про образом для Ніваляшки стала японська лялька Дарума. А це добре знайома вам Шапка Вушанка, яка вважається чи не головним народним російським головним убором. Саме цю Шабку не рідко люблять купляти іноземцій, як сувенір, на згадку про відвідування Росії. Голлівуцькі ж фільми про СРСР дуже рідко обходяться без демонстрації, такої Шабки, як одного з головних символів російської ідентичності. Перед вами відомий друкований тульський пряник, який вважається одним із неофіційних символів росії, зокрема візитівкою російського міста Тула. Друкованим цей пряник називають через технологію його виготовлення. Адже такі пряники виготовляли за допомогою спеціальних пряничних дошок з різними вирізаними візерунками, які віддруковувалися на пряниках. А це косоворотка. Російська народна чоловіча сорочка з косим коміром, яка є основним елементом чоловічого національного костюма і одним із символів самобутньої російської культури. За офіційною версією косий комір у соротці створений спеціально для того, аби натільних рест не випадав під час роботи. Насправді ж причина створення косого коміру криється в іншому. Винахідниками цього національного російського одягу можна назвати монголо-татар.