Злочини Армії Крайової (АК) в Україні відбувалися в контексті масштабного польсько-українського етнічного конфлікту під час Другої світової війни. Найбільших втрат від дій польського підпілля зазнало цивільне українське населення на етнічних землях Холмщини, Волині, Галичини та Надсяння.

Найвідомішими воєнними злочинами АК проти українців є:

Трагедія у Сагрині (10 березня 1944 року): Масове вбивство мирного населення, під час якого підрозділи Армії Крайової та Батальйонів хлопських спалили українське село Сагринь (нині територія Польщі) та прилеглі хутори. За оцінками істориків, тоді було вбито від 800 до 1500 цивільних осіб, включаючи жінок та дітей.

Операції на Холмщині та Грубешівщині (березень 1944 року): Масштабні антиукраїнські акції польського підпілля, метою яких було витіснення українців з їхніх етнічних територій. Супроводжувалися масовими вбивствами, знищенням господарств та спаленням сіл (зокрема, у Павловичах, Моложеві, Шиховичах, Стрільцях)

Вбивства в Галичині та на Волині: Під час боротьби з Українською повстанською армією (УПА) польські підпільні загони здійснювали акції відплати, які часто переростали у знищення беззбройних українських селян та інтелігенції.

Історики оцінюють загальні втрати цивільного населення внаслідок діяльності Армії Крайової та польських формувань на спірних територіях у десятки тисяч людей. Ці події є предметом складного історичного діалогу між Україною та Польщею.