Після відносно легкого поранення уламками він був госпіталізований до КНП «Київська Міська Клінічна Лікарня Швидкої Медичної Допомоги».
Мати військового неодноразово просила лікарів звернути увагу на те, що в сина росте температура і погіршується самопочуття. У відповідь чула: «А що ви хотіли, це поранення».

Сергій потрапив до лікарні з осколковими пораненнями ніг, живота та спини. Був при свідомості, йшов на поправку. Рани, які одразу почали лікувати, майже загоїлися. Натомість на поранення спини, за словами рідних, уваги так і не звернули. Хоча і сам боєць, і його мама постійно просили лікарів почати лікувати спину. Мати витратила більше 30 тис грн на купівлю ліків в аптеці лікарні …

Коли Сергій скаржився на біль, його переводили в реанімацію і вводили в сон. У суботу на світанку він подзвонив матері й сказав, що почувається дуже погано. Розповідав про тривожні передчуття і жахливі сни. Хвилювався за двох своїх котиків, які залишилися на фронті.

Допомогти йому було нікому. Настали вихідні.

У понеділок Сергію зробили кардіограму. За словами матері, лікарі відзначали, що серце працює добре. У вівторок вранці це серце зупинилося.

Лікарі лише розвели руками.

Двадцять днів боєць і його мати просили, благали, звертали увагу медиків на проблему. Служба супроводу бригади бачила, що подолати байдужість лікарні неможливо, і розпочала процедуру переведення Сергія до військового шпиталю.
До переводу він не дожив декілька годин.