Коли в Італії зникла 12-річна українка, ніхто не міг зрозуміти, навіщо вона пішла з дому без грошей і телефону.

Відповідь виявилася набагато болючішою, ніж можна було уявити.

Після її зникнення до пошуків залучили правоохоронців, волонтерів та міжнародні канали розшуку.

На щастя, дівчинку знайшли живою в лісистій місцевості неподалік міста. Але коли стали відомі подробиці, ця історія виявилася набагато трагічнішою, ніж здавалося спочатку.

Мама Валерії померла. Від війни її вивезли до Італії бабуся та дідусь, сподіваючись подарувати онуці спокій і безпеку. Та навіть далеко від фронту душевні рани нікуди не зникли.

В Україні залишився її батько — військовослужбовець Збройних Сил України.

Саме до нього вона хотіла повернутися.

Після емоційної суперечки з рідними Валерія пішла з дому. І зробила це не спонтанно. Вона взяла із собою лише закордонний паспорт. Не взяла грошей. Не взяла телефон, щоб її не могли відстежити.

Дівчинка, яка вже непогано вивчила італійську мову, була готова самотужки долати тисячі кілометрів.

Лише заради однієї зустрічі.

Люди, які знали родину, розповідають, що Валерія часто говорила про повернення в Україну. Вона сумувала не за будинком чи вулицями рідного міста.

Вона сумувала за татом.

Камери спостереження зафіксували, як дівчинка зайшла до лісового масиву. Саме там її й знайшли правоохоронці — виснажену, налякану та в стані глибокого психологічного потрясіння.

На щастя, найстрашніше позаду.

Зараз із Валерією працюють лікарі, психологи та соціальні служби. Попереду непростий шлях, але вона вже не сама.

Хочеться вірити, що з часом біль відступить, а в житті цієї дівчинки буде більше приводів для усмішок, ніж для сліз. І що найзаповітніша її мрія — обійняти батька — обов’язково здійсниться.

За матеріалами українських та італійських ЗМІ.