13 червня о 15.00

в с. Вовкове Ужгородського району.

Пам’ять зобов’язує ‒ не лише патріотичне гасло, але й спонука до реального чину.

З ініціативи Інституту національної пам’яті України, бійців 3-го армійського корпусу ЗСУ, за участі видатних українських митців Тараса Компаніченка й Олега Криштопи, Історичного клубу «Красне Поле», Спілки родин українців політв’язнів і репресованих у Польщі «Пам’ять і спадщина» в особі ексголови Олександра Стеця, Закарпатської крайової організації Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих, депутатів місцевих рад (Мирослав Лютнянський), активу Середнянського ОТГ, просвітян тощо 13 червня ц. р. о 15.00 в селі Вовкове на Ужгородщині відбудеться урочисте відновлення меморіальної дошки уродженця цього села Івана Шпонтака ‒ сотника Української повстанської армії, командира куреня УПА «Месники» і тактичного відтинку «Бастіон», шефа Штабу військової округи «Сян» на Закерзонні, Лицаря Срібного Хреста Бойової Заслуги 2-го класу.

Хто ж цей Іван Шпонтак?

Народився 12 серпня 1919 року в селі Вовкове недалеко від Ужгорода. Закінчив Ужгородську учительську семінарію. Був сільським вчителем.

У 1939 році пішов добровольцем у Карпатську Січ. Потрапив у полон до угорських військ, які передали його до німецького табору, працював на цементному заводі. З початку радянсько-німецької війни в жовтні 1941 за дорученням ОУН йде в допоміжну поліцію у Львові. Пізніше призначений заступником начальника допоміжної поліції у Рава-Руській. У квітні 1944 всім постерунком у Рава-Руській переходить в УПА, командує сотнею, пізніше, після її реорганізації у курінь «Месники», стає курінним командиром.

У березні 1945 стає командиром ТВ-27 «Бастіон», одночасно перебуваючи шефом штабу ВО-6 «Сян» і командиром куреня «Месники». Перебував на цих посадах аж до вересня 1947 року, коли, внаслідок проведення польським прокомуністичним урядом Операції «Вісла», підрозділи УПА на Закерзонні були розформовані.

В листопаді 1947 року перебрався жити у Словаччину.

Викритий у 1960 році й переданий у Польщу, де його було засуджено районним судом в Перемишлі до смертної кари. 3 червня 1961 смертну кару замінено на пожиттєве ув’язнення. 20 років перебував у тюрмах.

Звільнений 4 листопада 1981 й повернувся в Словаччину.

У своїй діяльності Іван Шпонтак використовував різні псевда («Залізняк», «Леміш», «Дубровник», «Остап»), що було пов’язано з особливістю його роботи в УПА.

Помер 14 квітня 1989 р. і похований в м. Великі Капушани, Словаччина.

До речі, Олег Криштопа ‒ український письменник і журналіст, ведучий історичного телепроєкту «Машина часу» на 5 каналі, автор каналу «Історія для дорослих/History For Adults» працює над документальним фільмом про нашого земляка ‒ Івана Шпонтака.

Уже проведено зйомки в місцях, пов’язаних з життєвим шляхом героя у Польщі й Соваччині, зроблено записи спогадів рідних і близьких, а також причетних до теми. Віддано честь Іванові Шпонтаку на його могилі у Великих Капушанах (Словаччина).

У березні ц. р. з ініціативи Спілки українців з Перемишля (Польща) «Пам’ять і спадщина» в особі Голови Олександра Стеця та Історичного клубу ГО «Красне Поле» в особі Івана Ребрика подано клопотання на ім’я ректора УжНУ про встановлення меморіальної дошки Івану Шпонтаку на фасаді колишньої Ужгородської учительської семінарії (нинішній корпус юрфаку), в якій він свого часу навчався. Справа ще на розгляді.

Закарпатська крайова «Просвіта» в 90-х роках ХХ ст. встановила меморіальну дошку Івана Шпонтака на фасаді початкової школи у Вовковому, та під час проведення ремонту кілька років тому її було пошкоджено.