Сьогодні день народження Василя Малковича — розвідника-сапера розвідувальної роти 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади — друга «Хорвата».

Цей день є нагадуванням про наш обов’язок перед його пам’яттю.

Найкраще, що ми можемо зробити для нього сьогодні, — домогтися визнання його чину на найвищому державному рівні.

Василь народився на Косівщині. З юнацьких років належав до ВО «Тризуб» імені Степана Бандери.

Під час Революції Гідності став одним із командирів «Правого сектора» у Києві, очоливши підрозділ «Заграва».

У червні 2014 року Василь вступив до лав ДУК і відтоді практично не залишав фронту.

Він воював під Карлівкою, Пісками, Іловайськом, захищав Донецький аеропорт.

Був ідейним та безкомпромісним, крім кількох поранень, зазнав ув’язнення за сфабрикованою справою.

Після важкого поранення у серпні 2014 року він очолив 13-й Запасний батальйон у Києві, згодом увійшов до штабу Корпусу, а в серпні 2016 року став начальником Головного штабу ДУК ПС.

Як наставник, він підготував сотні добровольців, передаючи їм свій досвід і загартовуючи їх.

Коли у 2022 році почалося повномасштабне вторгнення, «Хорват» одразу повернувся на передову.

Виконував найскладніші завдання як десантник і розвідник.

«Хорват» загинув в оточенні ворога 12 квітня 2025 року на Курщині, поблизу села Олешня Суджанського району.

Я дуже прошу підтримати петицію про присвоєння Василю Малковичу посмертно почесного звання Героя України.

Будь ласка, знайдіть кілька хвилин, щоб підписати звернення на сайті Президента України: https://petition.president.gov.ua/petition/265384.

Кожен підпис є свідченням того, що подвиг «Хорвата» не забутий, а його ім’я назавжди вписане в історію нашої боротьби.