Про це повідомила у соцмережах громадська активістка Оксана Левкова.

Оля завагітніла через два з половиною роки після загибелі чоловіка. “Ми вдячні всім тим медикам, які вчасно взяли матеріал Сергія, доклали всіх зусиль, щоб ембріон і потім плід розвивалися правильно, і зараз чекають зі мною липня: всередині літа має народитися дівчинка Настюшка”, – каже нам із Tetyana Chernyavska недавно в Умані, куди евакуювалася з Херсонщини ще у 2023-му. Херсонська бандерівка, яка давно є у чорному списку росіян як найсильніша “нацистська пропагандистка” Таврії, за 4 місяці до загибелі коханого уклала тристоронню угоду з авторитетною мережею клінік та з чоловіком про те, що після його можливої загибелі вона може використовувати його сперму. “Коли ми почули таке формулювання з уст юристів клініки (м. Дніпро), то, звісно, було страшно, – згадує Оля Черниш.

– Адже на той момент Сергій тільки пішов на фронт, повоював лише місяць, і ми щиро сподівалися на те, що він повернеться з війни живий”. Подружжя збиралося робити екстракорпоральне запліднення навіть іще задовго до програми постмортальної репродукції, яку запропонували юристи. “Не вдавалося завагітніти природним чином”, – уточнює Оля… Жінка їздила на різні процедури 30 разів і пережила сукупно 5 хірургічних операцій.

Їх робили спочатку лікарі Дніпра, а потім Києва… Майбутня матуся демонструвала нам в Умані рожеві пінеточки та крихітні платтячка для маленької, наспівувала колискові, які вже підготувала для неї…

Сьогодні, коли ми з Тетяною – вже в Києві, відзначаємо 3 роки від дня загибелі Сергія, телефонуючи по відеозв’язку Олі. Каже, що слухає вже по десятому разу пісню “MamaRika&Kola”, що має назву “Люди”. Найулюбленіші її фрази з цього треку – “Люди-титани в серцях залишаються” і “Матінка-земля тримається на тих, хто віддає серця за рідних і близьких”…

“Перекажіть Вашим читачам, – каже у слухавку, – що Сергій був надійний та врівноважений: від нього віяло спокоєм і я завжди почувалася за ним, як за за кам’яною стіною”….

Згадує, що на вкладишах жуйок “Love is…” є напис “Любов – це коли вона їсть цукерку, а йому солодко”. “Це про нас”, – мовить… Додає, що був дуже емпатичним, і про цукерки-для-себе думав точно в останню чергу, а не в першу, як більшість людей.

Йому було добре передусім тоді, коли близьким добре. “У нас із донечкою все буде в порядку і ми ласуватимемо цукерками на твою честь, – обіцяє наостанок, дивлячись уважно в небо. – Тому нехай тобі там, нагорі, буде завжди солодко”.