За 10 днів до того Скоропадський з донькою Єлизаветою, секретарем Дмитром Грищинським та покоївкою Ганною Шабуніною сіли у потяг на станції Платтлінґ (Баварія, Німеччина). Гетьман мав намір виїхати з території, яка могла опинитись у зоні совєтської окупації. Але стався авіаційний удар. Гетьман поспішив провести Єлизавету та Ганну до бомбосховища. Але там не виявилось місця. Тоді Скоропадський запропонував перечекати перші хвилини у будівлі станції. Одна з бомб союзників відразу ж влучила у неї. Скоропадського та доньку сильно засипало уламками. Поранених відвезли до шпиталю у Даґґендорф – містечко, що розташовано неподалік. Там гетьману стало гірше. За два дні до смерті прийшла звістка, що Даґґендорф може опинитись у совєтській зоні. Єлизавета з Грищинським перевезли помираючого гетьмана до монастирської лікарні містечка Меттен. 26 квітня 1945 року Гетьман упокоївся. У цей час у Меттен зайшли американські війська. Секретар гетьмана опинився за лінією фронту, перебуваючи в кількох кілометрах від небіжчика. Єлизавета, ще з незагоєними травмами та постійними запамороченнями, ходила містом і шукала можливість поховати батька. Місце на кладовищі було знайдено. Труну ледь вдалось віднайти за кілька годин до похорону. Католицький священник відмовився ховати православного. Дивом поруч знайшли греко-католицького священника о. Григорія Онуфріва. Останнього Гетьмана України Павла Скоропадського – православного відспівав і передав землі на чужині, на католицькому кладовищі, греко-католицький священник. Неподалік лунали постріли – точились бої. Отець Онуфрів приніс кілька згортків української домотканої тканини, якою застелили труну й закрили ноги, бо й черевиків на похорон гетьмана не могли знайти.

Вічна пам’ять Ясновельможному Пану Гетьману Всієї України!

Автор: Олександр Алфьоров