В Дрогобичі є оборонна вежа яка бачила ще війська Богдана Хмельницького та вистояла. Час вона теж подолала, зберігшись до сьогодні. Солдати ЗСУ, глянувши на бійниці вежі, так і сказали: «Нам би таке на передовій!»
Так в чому ж секрет величі та безсмертя Дрогобицької вежі? Можливо в тому що вона, як і сусідній костел, збудована на місці язичницького капища? А в стіну храму, як оберіг, вмуровано голову, руку і ногу древнього ідола! Це одна багатьох таємниць старого Дрогобича, яку ще потрібно розгадати.
Мова піде про національну пам’ятку – костел Святого Варфоломея та його шпилясту оборонну вежу. Її висота – 35 метрів. Це навища оборонна вежа Львівщини. Схожий аналог – вежа у селі Скелівка, але вона на десять метрів нижча.
Твердиню звели у 1551 році як головний в’їзд на територію костелу. Сам же костел заснували на два століття раніше – у 1392 році, після падіння Галицько-Волинської держави. Вік комплексу, як і його чудовий стан, вражають!
Костел та Вежа збудовані з автентичної червоної цегли. Ця кладка бачила ще саму королеву Бону. Вона, за переказами, залишила тут скарб для відновлення храму у випадку війни. Його так і не знайшли, адже з костелом досі все гаразд!
Чи може тому що скарб всерйоз ще не шукали? Лише нещодавно археологи дослідили частину території навколо вежі. Товщина культурного шару тут становила більше метра, епоха раннього християнства. Під час цих розкопок виявили срібло, багато монет, козацької зброї і, навіть, аж вісім кістяків. Уявляю що тоді ховається під всім цим комплексом!
Хоронити людей коло костелу це давня католицька традиція. Але ж не закопувати їх прямо на в’їзній дорозі! Чи, можливо, це була жертва Богу землі? Тут ми піднімаємо голову до костелу і бачимо там обличчя, руку та ногу явно не Ісуса Христа.
Це «триптих»: три частини статуї вмуровані високо у стіну. Історики пишуть, що під час копання котловану для фундаменту костелу тут знайшли ідола. Його зберегли, помістивши на одну зі стін.
Існує й інша версія, що на місці костелу колись були укріплення воєводи короля Данила Галицького. А древні мури будівельники вдало інтегрували у будований костел. Погодьтеся, небагато в нас знайдеться храмів з такою суперечливою історією.
Всередині Дрогобицької Вежі
Заходимо у вежу. Колись через неї проїжджали вози та карети, а зараз тут склад гуманітарної допомоги. Польська громада у цій війні активно допомагає Україні. Тож вежа і далі служить для оборони нашої землі.
За Австро-Угорщини, оборонну вежу назвали «дзвінницею», а її стіни прикрасили релігійною тематикою. У 1882 році на дзвінниці звели третій поверх і шпилястий дах, щоб дзвони краще було чути. Остання перебудова вежі відбулася у 1911 році. З того часу на ній все без змін: лише регулярно бляху на даху міняють. Зараз на першому поверсі вежі є фрески, ікони та інформаційні плакати для туристів.
Вежа має хід що схований між її внутрішніми стінами. Він петляє від бійниць до амбразур та, зрештою, виходить на другий поверх. Колись з нього був прохід на земляний вал та дерев’яні укріплення. А зараз це просто двері в нікуди.
На другому поверсі вежі є простора зала зі старим церковним реманентом. На підлозі лежать деревяні труби від органу. Після статті про найбільший в Україні орган я не втримався та, протерши одну трубу від пилюки, в неї подув. Звуки середньовіччя несподівно легко наповнили древні мури.
Піднімаємося на третій поверх Вежі. Дерев’яне перекриття тут місцями прогнило і потребує ремонту. Студенти політехніки, під керівництвом Василя Петрика, вже навіть розробили проект реконструкції вежі. Польська громада як колись, так і тепер, продовжує піклуватися про цю пам’ятку.
Обережно, щоб не провалитися, я підлажу до старого дзвону. Так це ж сам автентичний «Святий Варфоломей» 1739 року виготовлення! Він чудом пережив усі війни та грабунки. Я не втримався і в нього бамкнув! Скажу чесно, аж очі засвітилися 🙂 Це надзвичайні відчуття пробудити старовинний Дзвін.
Так звучить Святий Варфоломей!
Костел Святого Варфоломея
Спускаємося на землю та йдемо оглядати костел. Його надзвичайної краси вхід (портал Я. Менжика) є улюбленим місцем фотографування молодят. Над автентичними кованими дверима висять два мечі Грюнвальдської битви. Їх, згодом, переробили на хрести, якими їх бачимо сьогодні. Це був перший пам’ятник Грюнвальдській битві в принципі. Його збудували ще за життя її переможця – Владислава Ягайла. І в цьому його унікальність!
А як же другий вхід в костел? – спитаєте Ви. Тут історія сумніша. Місто не було готове до оборони перед військами Богдана Хмельницького. Козаки взяли укріплення за кілька годин, а польське населення сховалося у костелі. Після недовгої облоги, через тодішній парадний вхід, повстанці вдерлися у святиню. Всі, хто там був, загинули. Сам костел, як і його оборонну вежу, козаки не руйнували. Після війни на місці горезвісного входу збудували капличку. Відтоді ним, більше, не користуються.
В костелі до нас підійшла старенька згорблена бабуся і розповіла як совєти влаштовували в оборонній вежі цирк! Купол, що над входом, служив ареною. Навколо неї їздив мотоцикліст. Якими варварами були тоді, такими і залишилися тепер!
Потрібно не менше двох годин аби оглянути весь костел. Ці високі готичні вікна, ці контрфорси з чорними ромбами, ці ковані двері та лики святих – швидко Вас не відпустять. Більшість настінних розписів костелу збереглися в оригінальному вигляді, без реставрації.
На жаль, совєти багато всього знищили, в тому числі і вітражі Стефана Матейка. Але навіть те що вціліло, вражає і сьогодні. Наприклад, велетенські дубові скрежалі на яких вирізьблено історію побудови костелу. Або витончений надгробок пані Рамултової – дружини місцевого солевара. Він вирізьблений з алебастру в кращих барокових традиціях 16 століття.
В інтернеті є багато статей про архітектуру та історію цього комплексу. Але більшість таємниць костелу та його вежі так досі і не розкриті.
Таємниці Старого Дрогобича
Ми не знаємо де саме навколо костелу був цвинтар. Зараз тут облаштовано парк і прокладено доріжки, цілком можливо що по кістках. Іншою таємницею є триптих та що саме було на місці костелу: фортеця, терем воєводи чи православний храм? Відгадка ховається в глибоко в землі.
Під час недавніх розкопок було знайдено фрагмент підземного ходу в сторону ратуші. Де він починався, куди вів і який його зараз стан – невідомо.
Цікаво, що Дрогобицька вежа має значно більший, ніж тоді було прийнято, фундамент. Для чого він був потрібний аж такий великий – загадка.
На території костелу було джерело питної води яким, також, наповнювали рови навколо. Зараз його і слід простив.
Як досвідчений мандрівник з впевненістю скажу: такої оборонної вежі як у Дрогобичі, на Львівщині більше нема ніде! Крім розміру, вона вражає величчю і загадковістю. Костел теж завжди поруч, але він не спішить відкриватися. Чекає на свого дослідника.
Що тут ще є цікавого?
Крім костелу і вежі, в Дрогобичі ще можна піднятися на Ратушу. В місті, також, проводять екскурсії (рекомендую!) місцями двох великих письменників: Івана Франка та Бруно Шульца. Після війни, для туристів знову буде доступне “стратегічне підприємство” – Дрогобицька солеварня. А, тим часом, насолоджуймося унікальною дерев’яною Церквою Юра та смакуймо шампіньйони в крафтовій грибарні «Боровик».
