Понад 10 тисяч юдеїв проживало у Стрию на початку ХХ століття.

 Нині про них у затишному передгірському місті нагадують хіба руїни старої синагоги. Стіни, через які проростає трава сьогодні є певним символом і об’єктом, без якого важко вповні осягнути стрийську історію.

«На північному боці стояла висока синагога, схожа на стодолу. То була найбільша й найпоказніша божниця в місті. Вона могла вмістити до тисячі віруючих. Внизу молилися чоловіки, на другому поверсі, на галереях із віконцями – жінки. Зі стелі звисали, яскраво освітлюючи інтер’єр, багатораменні латунні жирандолі. Вдень світло потрапляло всередину крізь великі венеціанські вікна, увінчані вгорі барвистим вітражем. Лавки мали пульпіти для молитовників. Стелю підтримували високі прямокутні колони. У центрі містився белемер – високе підвищення, оточене майстерною огорожею із металевого мережива. На продовгастому столі в суботу читали відповідні уривки з Тори. На східній стіні, привілейованій, яка вказувала напрямок на Єрусалим, оксамитова, розшита золотом завіса заслоняла Ковчег Завіту, в якому зберігалися сувої Завіту. На помальованих у голубий колір стінах тяглися довкола розписи, ілюстрації до Старого Завіту. Найбільше запав мені в пам’ять образ Ноєвого ковчега, до якого парами входять леви й ведмеді, а ще жертвопринесення Ісака, Мойсей із кам’яними скрижалями в руках… Плафон Мікеланджело в Сікстинській капелі не зродив у мені такого захопливого захвату, як побачені дитячими очима тварини, котрі входили до Ноєвого ковчега парами, не примітивні, а просто недолугі богомази єврейських кустарів. У 1956 році я заїхав до Стрия на зворотному шляху з Києва. Красиву, історичну синагогу совєтська влада перетворила на склад…» – так описав Стрийську синагогу, можливо, найвідоміший юдейський виходець з міста Юліан Стрийковський, він же – Песах Штарк.

Ще далеким 1624 роком датується суперечка містян з юдеями, щодо будівництва синагоги на Ринку під виглядом бурси для школярів. Щоб вирішити цю проблему Владислав IV Ваза 27 жовтня 1634 року надав євреям привілей на купівлю ділянок у місті і за містом під школу, божницю і кладовище. Переміщення божниці на нове місце зафіксовано за дозволом старости Христофора Конєцпольського 20 квітня 1638 року. 20 грудня 1689 року перемишльський єпископ Ян Дубський надав дозвіл на будівництво нової синагоги з дерева на місці старої, що обвалилася; проте дозвіл накладав обмеження на висоту нової синагоги — вона не повинна була бути перешкодою для християнських домів, не бути надто високою.

У 1827 році у Стрию було дві синагоги, відповідно 1817 і 1821років побудови. Збереглись відомості і про проект датований 1938 роком інженерів Марка Дорфлера і Отто Шеєра щодо перебудови кутового будинку на перетині сучасних вулиць Бандери і 1-го Листопада під ще одну синагогу.

Юдеї почали селитися у Стрию ще на початкуXVIстолітті. Попри невдоволення містян, переважно українців, керівники місцевої королівської адміністрації запрошували в місто єврейських комерсантів.У 1576 г. король Стефан Баторій офіційно надав євреям право проживання в Стрию  і гарантував їм рівні права з християнами. Боротьба муніципалітету за відміну цього рішення тривала понад 100 років та майже всі наступні польські монархи підтверджували  привілеї євреям міста, застерігаючи бюргерів-християн від будь-яких ворожих дій проти них.Не пізніше кінця XVI століття у Стрию виникла організована єврейська община, яка увійшла в округ  Перемишля.В 1634 році вона отримала дозвіл придбати землю для побудови синагоги і облаштування цвинтаря.

У серединіXVIIст. король Ян Казимир видав на прохання муніципалітету наказ, який заборонявєвреям жити в Стрию, однак королівський староста Конецпольський його не виконав, більше того — фактично сприяв збільшенню єврейського населення, чисельність якого до  1662 року досягла 70 осіб (5% усього населення). В 1652–70 рр. євреї придбали в Стрию 11 будинків, а в 1660 році побудували синагогу.

Наступник Конецпольського Ян Собеський оголосиву 1663 році, що за юдеями зберігаються всі права, надані їм раніше, й заборонив муніципалітету вирішувати питання, які стосуються міських поборів, без участі двох представників кагалу. Намагаючись залагодити давній конфлікт між єврейською общиноюта бюргерами-християнами, влада в 1670 році направила в Стрий комісію, яка постановила, що всі привілеї євреїв, у тому числі дозвіл володіти синагогою  і цвинтарем, датований 1634 роком, залишаються в силі, з умовою, що євреї  платитимуть податки як і всі решта містян.

У 1676 році польський король Ян Собеський наказав влаштовувати у Стрию базарні дні не тільки по суботах, але й по вівторках. У 1689 році стрийським євреям було дозволено побудувати ще одну (дерев’яну) синагогу. Домовленість між муніципалітетом і кагалом Стрия у 1696 році сприяла усуненню останніх обмежень, які б забороняли комерційну діяльність місцевихєвреїв. Єдиним базарним днем в місті стала п’ятниця. В 1697 році католицькі священики звинуватили євреїв Стрия в крадіжці обрядових предметів з церкви, однак слідство, яке тягнулося до 1708 року, цьому звинуваченню так і не знайшло підтвердження.

В 1765 році під юрисдикцієюстрийського кагалу знаходилося 1727 євреїв, які жили в місті та його околицях. У 17–18 століттях вони переважно займалися торгівлею, як оптовою (включаючи імпорт конейі вина з Угорщини, експорт биків, зерна, солі), так і роздрібною. Згадується такий собі ШмуельХаймович, який в 1701–1704 роках продавав по 18 тисяч бочок солі в рік.

Окрім цього, євреї Стрия варили пиво, продавали вино, розводили худобу, орендували маєтки і млини, брали на відкуп митні податки. Кількість ремісників (ювелірів, кравців) була відносно  невелика. Вплив стрийського кагалу в 18 столітті значно виріс: на окружних ва‘адах його делегати користувалися чималим авторитетом.

У 1772 роціу результаті першого поділу Польщі Стрий перейшов під владу Австріїі на нього розповсюдилися австрійські закони проєвреїв. У 1795 році в місті та дев’яти його передмістях проживали 444 єврейські родини. З кінця 18 століття стрийські євреї знаходилися під сильним впливом хасидизму.

До 1910 року чисельністьєврейського населення Стрия досягла 12 023 осіб. Попри те, що серед євреїв переважали релігійні ортодокси, у двох міських гімназіях вчилося 447 єврейських дітей (37,8% ) і працювало близько 10 вчителів-євреїв; у цьому ж році була організована школа-інтернат, в яку поступили 30 єврейських підлітків з навколишніх міст. Напочатку 20 століття посаду бургомістра Стрия кілька років посідав єврей.

У ході І-ї світової війни Стрий на деякий час зайняли російські війська. У час їх перебування в місті (1914–15 рр.) євреїв переслідували та знущалися з них. Після розпаду Австро-Угорщини єврейські організації Стрия сформували загін самооборони, який налічував близько 40 бійців.У 1918–19 роках, коли місто деякий час входилодо складу незалежної України, тут працювала Єврейська національна асамблея, яку очолювали Е. Бик і М. Біненшток (1881–1923), виходила газета «Ідіше фолксштіме», в охороні громадського порядку брала участь юдейська міліція.

2 липня 1941 року в Стрий ввійшли німецькі війська і відразу після цього було вбито кілька сотень євреїв. Окупаційна влада організувала в Стрию юденрат (єврейська рада). Перший масовий розстріл євреїв відбувся у листопаді 1941 року в лісі поблизу Стрия (загинуло майже 1200 осіб), наступний – у травні  1942 року. В часі між двома акціями, взимку 1941–42 рр., сотні молодих євреїв відправили у табори примусової праці, де багато з них загинули від виснаження.

1 вересня 1942 року нацисти депортували в табір смерті Белжець декілька тисяч осіб, 17–18 жовтня того ж року — ще близько двох тисяч. 1грудня 1942 р. залишки  єврейського населення  Стрия зігнали в ґетто (лиш небагатьом вдалося втекти з містаі перебратися через Карпати в Угорщину). Влютому 1943 р. розстріляли близько двох тисяч його мешканців, у травні 1943 р. на міському цвинтарі – близько тисячі. Остаточна  ліквідація ґетто датується червнем 1943 року (єврейські будинки систематично спалювали, не залишаючи тим, хто в них жив, жодної можливості сховатися). Бранців трудових таборів знищили місяць потому. В серпні 1943 р. німецька влада оголосилау Стрию юденрайн (очищення від євреїв).

Після війни єврейська община не була відновлена. Об’єднання вихідців зі Стрия нині діють в Ізраїлі та США. В 1962 р. вийшла друком пам’ятна книга, присвячена історії стрийського єврейства та його трагічній долі.А все матеріальне, що залишилося від єврейського минулого – зруйнована у 1980-му році синагога.

Руїни Великої синагоги, збудованої у 1817 році, стоять на вулиці Міхновського, 5. Гратки воріт виконані у формі менори, а знизу прикрашені Маген Давидами. Первісна споруда у стилі класицизму змінювалась у ході ремонтів і реконструкцій. Східчасті трикутні щипці, великі півкруглі вікна і двосхилий бляшаний дах вирізняли будівлю. У радянський час у приміщенні синагоги містився склад, тоді ще були помітні розписи. У 1980-х роках склепіння синагоги розібрали, плануючи переробити будівлю під басейн.

Зараз будівля синагоги перебуває у напівзруйнованому вигляді. У травні 2016 року Культурна ініціатива «Коло» ініціювала збір ідей щодо відновлення синагоги. У червні 2017 року волонтери LvivVolunteerCenter – при ВЄБФ «Хесед-Ар’є» прибирали територію, зокрема, зрізали зарослі чагарники в середині та поруч синагоги. Зокрема волонтери розробити поетапний план порятунку споруди.