20 вересня 1991 року, лише за місяць після проголошення незалежності, Верховна Рада ліквідувала КДБ УРСР і створила Службу національної безпеки — установу, з якої згодом виросла нинішня СБУ.

24 серпня 1991 року Україна проголосила незалежність — але проголосити її було значно легше, ніж збудувати реальну державу. Одне з найгостріших питань, яке одразу постало перед молодою країною, — що робити зі спадком Комітету державної безпеки. Всесильний радянський КДБ десятиліттями стежив за громадянами, переслідував дисидентів і українську інтелігенцію, тримав суспільство в страху. Залишати таку структуру в незалежній державі було неможливо, а от створити натомість щось своє — украй непросто.

Першим кроком стала постанова, яку Верховна Рада ухвалила саме 20 вересня 1991 року, — “Про створення Служби національної безпеки України”. Тією ж постановою КДБ Української РСР офіційно ліквідували, а новоствореній службі передали всю його матеріально-технічну базу. Символічно, що навіть головна будівля лишилася та сама — на вулиці Володимирській, 33 у Києві, де за радянських часів розташовувався республіканський КДБ.

Втім, розрив зі старою системою не стався за один день. Першим тимчасовим керівником нової служби став Микола Голушко — останній голова КДБ УРСР, тож попервах це була радше “структура-прокладка”, ніж повноцінна реформа. Справжня перебудова почалася вже за кілька тижнів, коли Службу очолив Євген Марчук, а остаточно оформив незалежну спецслужбу Закон “Про Службу безпеки України” від 25 березня 1992 року — саме тоді вона й дістала звичну нам назву СБУ. Не випадково День Служби безпеки відзначають тепер саме 25 березня.

Сьогодні той обережний крок 1991 року виглядає доленосним. У час повномасштабної війни СБУ стала однією з ключових служб держави: вона викриває ворожу агентуру й диверсантів, протидіє шпигунству та тероризму, має свої управління в кожній області — зокрема й на Буковині. Шлях від тіні всесильного КДБ до власної спецслужби, яка боронить незалежність, виявився довгим — але почався він рівно того вересневого дня, коли Україна вирішила більше не озиратися на Москву.