Апеляційний суд Гельсінкі визнав громадянина рф Яна Петровського, відомого за позивним «Славян» та другим імям Воїслав Торден, винним у воєнних злочинах проти українських військовослужбовців на Луганщині у 2014 році. Йому призначено 12 років і 6 місяців позбавлення волі.

Принципово важливо, що це перший прецедент, коли винуватість російського бойовика у найтяжчих міжнародних злочинах, вчинених на території України, встановлена судом іншої держави.

Суд установив, що Торден був заступником командира диверсійно-штурмової групи «Русич» і 5 вересня 2014 року брав участь у засідці на українських військових. Під час нападу було незаконно використано державний прапор України. Торден вів вогонь із ручного кулемета у напрямку наших захисників.

Унаслідок засідки загинули 22 українські військовослужбовці, ще четверо були поранені.

Також доведено, що він зробив і поширив у соціальних мережах принизливе фото із загиблим українським військовим та публічно заявляв, що учасники «Русича» не братимуть українських військових у полон і не даватимуть їм пощади.

Ця справа – важливий практичний приклад застосування універсальної юрисдикції. Розслідування і підтримання обвинувачення здійснювали фінські правоохоронці та прокурори.

Українська сторона надала матеріали, необхідні для встановлення обставин злочинів, і забезпечила виконання запитів про міжнародну правову допомогу. Саме так має працювати міжнародна система відповідальності.

Офіс Генерального прокурора передав фінським колегам матеріали, зібрані в межах кримінального провадження в Україні. За участю фінських слідчих в Україні проведено 13 допитів, досліджено фото- та відеоматеріали, проведено комісійну судово-медичну експертизу.

Ми також забезпечили участь потерпілих і свідків, які перебували в Україні, у засіданнях фінського суду в режимі відеоконференції.

Дякую фінським слідчим і прокурорам за професійну та принципову роботу. Дякую прокурорам Офісу Генерального прокурора, слідчим Служби безпеки України та українським експертам.

Окрема вдячність потерпілим і свідкам, які через роки знайшли сили знову повернутися до цих подій і дати свідчення.

Ці злочини були вчинені у 2014 році – задовго до повномасштабного вторгнення. Майже дванадцять років потому винуватість одного з їхніх учасників встановлено в іншій державі.

Ми й надалі використовуватимемо всі доступні правові механізми – українські суди, міжнародні інституції та національні суди держав-партнерів.

Для воєнних злочинців не має бути безпечних кордонів і безпечних юрисдикцій.