Народився Симон Петлюра 22 травня 1879 році в передмісті Полтави. Батько його – Василь Павлович Петлюра, займався візницькою справою. Мати – Ольга Олексіївна, з давнього полтавського роду Марченків.
Зі студентських років Симон Петлюра брав активну участь в українському суспільно-політичному житті. В червні 1917 року після формування першого уряду УНР, С. Петлюра очолив військове відомство і всю енергію спрямував на створення українських збройних сил. Не погоджуючись з політикою Голови Генерального Секретаріату Володимира Винниченка щодо принципів формування українського війська, подав у відставку і вийшов з уряду. Це була чи не перша політична відставка в українській політиці у ХХ ст. У травні 1919 року очолив Директорію УНР.
У важких внутрішніх і зовнішніх умовах керував збройною боротьбою проти російських більшовицьких і білогвардійських військ. Для Волині це були найважчі часи, які завершилися польською окупацією, у 1920–1921 роках – більшовицькою, а потім знову польською. Загальною обороною Волині керував Олександр Осецький. У той час як поляки захоплювали Волинь, більшовики повели наступ на Проскурів, Шепетівку, Рівне й Крем’янець, розбили й полонили частину 19-ї дивізії Української армії. В кінці травня 1919 року майже 15 тисяч війська УНР (разом із господарсько-технічним складом) були на Волині в районі міст Дубно-Броди. 2 червня штаб Української армії опинився в «котлі», бо в деяких місцях більшовики та поляки наблизились на 10 км. Уряд Директорії, уникаючи полону, переїжджав зі станції на станцію. Допомога прийшла від волинської групи юнаків-добровольців, які поповнили військо.
5 червня 1919 року за наказом Симона Петлюри відбувся успішний наступ проти більшовиків у напрямку Старокостянтинова-Проскурова-Кам’янця. Вдалося відвоювати частину території, створивши можливість злуки армії УНР з Українською галицькою армією.
В липні здійснили спільний похід на Київ, окупований червоними. Столицю звільнили 30 серпня 1919 року. Після Варшавського договору, польські та українські війська виступили спільно проти більшовиків. Однак на початку серпня 1920 року ворог зумів захопити Луцьк, Ковель, Володимир і вийти на Західний Буг. Облога Варшави закінчилася поразкою. 18 жовтня польське командування почало вимагати припинення від української армії бойових дій проти Червоної армії.
У листопаді 1920 року залишки українських військ і державного апарату УНР під натиском більшовицької армії, яка переважала, змушені були відійти на територію Польщі.
Leave a Comment