Кажуть, що небо забирає найкращих. Але сьогодні це відчувається не як мудрість, а як глибока, пекуча несправедливість.

Перед нами — дівчина, випускниця Манвелівського ліцею, чиє життя мало бути схожим на розквіт весни.

Їй був лише 21 рік. Це вік мрій, першого справжнього кохання, великих планів на майбутнє. Вона мала б збирати букети, а не тримати зброю. Мала б будувати плани на літо, а не йти в останній бій.

Вікторія СКОБЕЛЬ – це не просто красуня, її зовнішня врода була лише відображенням того світла, яке вона несла всередині.

У неї було тисячу причин обрати легший шлях, але вона обрала шлях воїна.
Вона обрала захищати нас, свій дім і свою країну.

Вона загинула виконуючи бойове завдання, проявила мужність, яка не кожному під силу навіть у зрілому віці. Її відвага — це не просто вчинок, це свідчення того, як сильно вона любила життя і як сильно вона хотіла, щоб це життя було вільним для всіх нас.

Сьогодні ми схиляємо голови перед мамою, яка виховала таку Героїню. Низький вам уклін і щирі співчуття усій вашій великій родині від колективу Манвелівського ліцею.

Ваша донька — це гордість не лише вашої родини, а й усієї нашої громади, всієї України.

Віка назавжди залишиться в нашій пам’яті саме такою: красивою, молодою, усміхненою, незламною, непереможною! Вона не пішла від нас — вона просто змінила свій земний однострій на крила янгола-охоронця…