Відколи розпався Радянський Союз, світ із кожним десятиліттям дізнається все більше й більше нових жахливих фактів про діяльність спецслужб та наявність їхніх агентів у всіх сферах суспільного життя. Так, до сьогоднішнього дня співпраця КДБ із Церквою є актуальною та нерозкритою темою. Щороку з’являються нові подробиці із розсекречених архівів спецслужб. А скільки залишається ще тих нерозсекречених архівів?
У картотеці КДБ Латвійської РСР знайшли агентурну картку, інформація у якій повністю відповідає даним предстоятеля Латвійської православної церкви Московського патріархату – митрополита Ризького і всієї Латвії Олександра (Кудряшова).
На території України агентурна сітка КДБ була також чималою. За дослідженнями історика Романа Скакуна, станом на 1947-й рік серед 17 єпископів і одного митрополита Російської Православної Церкви (РПЦ) в Українській радянській соціалістичній республіці лише троє не були агентами КДБ.
“Найбільш цінними кадрами” кдбшники маркували “Петрова” (Никона Петіна, єпископа донецького і ворошиловградського) у Ворошиловградській (нині Луганській) області, “Глібова” (львівського єпископа Макарія Оксіюка) у Львівській та “Іванова” (дрогобицького єпископа Михайла Мельника) у Дрогобицькій області.
Про співпрацю архієреїв та КДБ завжди відкрито говорив патріарх Філарет. З його слів, усі православні ієрархи в Радянському Союзі були змушені співпрацювати з Комітетом державної безпеки. Інакше священнослужителі не могли повноцінно виконувати свої обов’язки, бо їхні рішення не мали юридичної сили:
“Не було жодного єпископа, який не мав би контактів з ними. Якщо він не мав контактів, то він не був єпископом. Тому, якщо хтось із архієреїв тих скаже, що він не мав контактів (із КДБ – ред.), то це означає, що він говорить неправду. Я це точно знаю”…
Leave a Comment