У кримінальній історії Львівщини постать уродженця міста Шептицький (колишній Червоноград) Костянтина Литвиненка, відомого як Костя «Рембо», набула широкого розголосу не через масштаб кримінальних діянь, а через резонансне оперативне фіаско бійців відділу швидкого реагування «Сокіл» УБОЗ під час спроби його затримання.

Цей епізод став класичним прикладом того, як індивідуальна рішучість може нівелювати кількісну та технічну перевагу бійців елітного спецпідрозділу.

Згідно зі спогадами його рідного брата Сергія, кримінальний шлях Костянтина розпочався ще наприкінці 70-х. Після відбуття першого терміну за «хуліганку» — статтю, за якою в шахтарському Червонограді тоді міг опинитися ледь не кожен третій, — Литвиненко потрапив у поле зору тодішнього начальника карного розшуку Столовєрова. Система поставила чоловіка перед жорстким ультиматумом: або він стає негласним агентом («стукачем») і «здає» знайомих, або його за будь-яку ціну повертають за ґрати.

Коли від Литвиненка зажадали «підставити» колишнього подільника, заманивши того у пастку, він відповів фразою, що визначила його життя: «Я не паскуда. Нікого здавати не буду». Вирвавшись безпосередньо в коридорі відділку міліції, він здійснив свою першу втечу. Відтоді почалися його нескінченні «біга», що тривали десятиліттями.

Найгучнішим епізодом у житті Литвиненка, що цілком міг завершитися для нього довічним терміном, стали події під час «стрілки» двох конкуруючих угруповань на Львівщині. Офіційне обвинувачення малювало картину холоднокровних катувань та вбивства.

Проте версія захисту суттєво різнилася: стверджувалося, що Костянтин прибув на місце події вже тоді, коли опонентів розстрілювали інші. Попри ризик бути затриманим, він завантажив ще живих поранених у машину і висадив їх біля лікарні, намагаючись врятувати. Слідство, однак, інтерпретувало цей жест не як порятунок, а як безпосередню співучасть у злочині.

3 лютого 2000 року суд виніс вердикт: 15 років позбавлення волі. У 2007 році Литвиненку замінили частину терміну на обмеження волі та направили відбувати покарання у Городецький виправний центр №131. Однак, 10 квітня 2008 року «Рембо» втік, розпочавши черговий період перебування у міждержавному розшуку.

Версія №1: Оперативне фіаско в Соснівці

30 квітня 2009 року Литвиненка вистежили у м. Соснівка Львівської області. УБОЗ встановив за його орендованою квартирою технічне спостереження. Група захоплення «Сокола» планувала штурм уночі, роблячи ставку на ефект раптовості, аби застати об’єкт зненацька. Але «Рембо» спрацював на випередження.

Він раптово вийшов на вулицю, одягнувши мотоциклетний шолом, що дезорієнтувало оперативників.

Оскільки вихід об’єкта був неочікуваним, основна частина групи захоплення на той момент ще перебувала в автомобілі. Лише один боєць, який знаходився у секторі спостереження, прийняв рішення самотужки заблокувати злочинця. Він здійснив попереджувальний постріл угору із травматичного пістолета та рвонув на зближення, однак Литвиненко технічно відштовхнув його так, що той втратив рівновагу. Скориставшись секундною перевагою, втікач вихопив у нього спецзасіб (травмат) і стрімко забіг назад у під’їзд п’ятиповерхівки, заблокувавшись у квартирі.

Далі події розвивалися за сценарієм голлівудського бойовика. Втікаючи через балкон, Литвиненко переліз до сусідньої квартири, де буквально зіткнувся («ніс у ніс») з двома «технарями» УБОЗ. Литвиненко, погрожуючи захопленим травматом, взяв одного із співробітників у заручники і почав спускатися на вулицю, використовуючи його як «живий щит».

Побоюючись за життя колеги, група захоплення не наважилася відкрити вогонь. Відступаючи за ріг будинку, «Рембо» вистрілив одному з бійців «Сокола» у стегно, нейтралізувавши переслідування. В умовах загальної розгубленості, підсиленої невдалим застосуванням силовиками світло-шумової гранати (яка більше завадила міліції, ніж втікачу), він відштовхнув заручника і безслідно зник.

Тільки через три тижні, 22 травня, його вдалося вистежити у місті Рогатин Івано-Франківської області. Цього разу львівський «Сокіл», врахувавши попередній невдалий досвід, діяв максимально жорстко, і Литвиненка було затримано.

Версія №2: Офіційна позиція

Начальник ГУ МВС у Львівській області генерал-лейтенант міліції Василь Пісний в інтерв’ю газеті «Україна молода» (28 травня 2009) підтвердив факт захоплення заручника, визнавши вразливість оперативної групи. За даними міліції, по Литвиненку під час відступу також влучили, але він нібито не зазнав ушкоджень завдяки бронежилету.

Прес-служба МВС активно поширювала образ «небезпечного професіонала», стверджуючи, що 51-річний втікач досконало володіє східними єдиноборствами та стрілецькою зброєю. Проте брат Костянтина ці твердження спростовував, зазначаючи, що той займався хіба що звичайною фізкультурою для підтримки форми.