Сьогодні, 21 травня, в Ужгородському міськрайонному суді відбулося чергове судове засідання у справі проросійського діяча Димитрія Сидора, під головуванням судді Тамаза Деметрадзе. Вироку, на жаль, знову не було — «диво» не сталося.

Заява керівника релігійного братства
Благовірного гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного
Сергія Танчука
Сьогодні, 21 травня 2025 року, біля будівлі Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області я перебуваю як громадянин України, віруючий, керівник релігійного братства та свідок у кримінальному провадженні щодо священнослужителя УПЦ (МП) Димитрія Сидора.
О 14:30 відбудеться завершальне судове засідання, яке має поставити крапку у справі, що десятиліттями викликала суспільне занепокоєння. Я був неодноразово допитаний у цьому провадженні, надаючи вичерпні показання як з боку обвинувачення, так і з боку захисту. Факти, викладені мною, є правдивими, чіткими та принциповими.
Проте, попри тривалий розгляд справи, діяльність Димитрія Сидора, що містить елементи релігійної нетерпимості, національного приниження та суспільного розколу, продовжується. Через канали комунікації та соціальні мережі поширюються ідеї, які не мають нічого спільного з миром, любов’ю та єдністю — цінностями, що мають втілювати справжній священнослужитель.
Цілком резонно виникає питання: де позиція керівництва Мукачівської єпархії УПЦ? Чому митрополит Феодор Мамасуєв досі не відреагував належним чином на дії свого підлеглого? Чи може Церква, яка претендує на моральне лідерство, дозволити собі мовчазну згоду зі свідомим розпалюванням ворожнечі?
Ми живемо в час великого випробування — війна, біль, втрати. І саме сьогодні українське суспільство потребує правди, справедливості та духовної відповідальності. Поведінка Сидора не є приватною помилкою — це публічна загроза духовній безпеці та національній єдності.
Судове рішення, яке буде ухвалене сьогодні, продемонструє не лише професіоналізм судді Тамаза Деметрадзе, але й те, наскільки наша судова система здатна захищати інтереси держави, віруючих та гідність кожного громадянина.
Ми очікуємо рішучих дій не лише від суду, але й від Церкви. Бо мовчання — це не нейтралітет, це співучасть.
Я і всі свідомі закарпатці уважно спостерігатимемо за розвитком подій.
Правда має звучати вголос.
Україна переможе не лише на полі бою, а й у серцях людей.
Слава Україні!
Героям Слава!

Я вирішив бути присутнім на засіданні особисто, адже справа має суспільний резонанс і викликає справедливий інтерес громадськості. Засідання розпочалося з традиційної для обвинуваченого риторики — спроби перекласти відповідальність, перекручування фактів та популістських заяв про власну «невинність». Все це було озвучено без жодного реального обґрунтування чи документального підтвердження.
Сторона захисту, вірна своїй ролі, підтримувала кожну тезу підзахисного, фактично дублюючи його тлумачення подій. Після виступів сторін суд оголосив перерву для нарадчої кімнати, однак результату це не дало — захист звернувся з проханням про перенесення засідання, посилаючись на «недостатню підготовку до судових дебатів». Суд задовольнив. Їхня стратегія очевидна: затягування часу, гра на процедурних деталях, клопотання за клопотанням.
Слід зазначити, що останні кілька засідань Димитрій Сидор виглядає значно менш впевнено, ніж раніше. Його публічні заяви втратили колишню риторику та переконливість, а реакція з боку його прихильників стала помітно млявішою. Більше того, вже декілька разів він не записує свої звичні післясудові звернення на фоні будівлі суду — очевидно, втрачаючи впевненість і вплив на аудиторію.
Факти, які не можна ігнорувати:
• Димитрій Сидор ще у 2008 році виступав за автономізацію Закарпаття і створення так званої “Підкарпатської Русі”, за що йому тоді вже інкримінували сепаратизм.
• У 2014–2022 роках він регулярно відвідував форуми РПЦ, де виступав із заявами, що дискредитують українську державність.
• У своїх проповідях він відкрито поширюв проросійські наративи, називаючи її “відповіддю на утиски”.

• ображає інші релігійні переконання.
  • Під час повномасштабного вторгнення жодного разу не засудив дії РФ, жодного слова підтримки ЗСУ.
  • У 2023 році, СБУ проти нього відкрито кримінальне провадження за релігійну ворожнечу (ст. 161 КК України).
  Проте попри всі ці факти, справа тягнеться. Чому? Бо тут не лише про особу Димитрія Сидора. Це тест для всієї судової системи України: чи зможе вона поставити крапку в історії безкарного розповсюдження російських наративів під виглядом «релігійної свободи»?
  Це справа не про Сидора — це справа про:
  • відповідальність релігійних діячів за антидержавну діяльність;
  • реакцію Феміди в умовах війни;
  • захист інформаційного фронту всередині країни.
  Суспільство має право знати, чи здатна українська судова система вивести за дужки тих, хто 30 років маскував колаборацію рясою та іконами. Бо якщо ні — ми отримаємо ще одного “новинського”, тільки в рясі, і на Закарпатті.
  Цей процес — лакмусовий папірець для судової системи: покаже, чи готова вона діяти в інтересах держави та справедливості в умовах війни й зовнішньої агресії.
  Наступне, і, сподіваюся, фінальне засідання у цій справі призначене на 23 травня о 9:15. Ми уважно стежимо за перебігом подій і надалі будемо інформувати мешканців Закарпаття про розвиток цієї справи, яка має не лише регіональне, а й загальнонаціональне значення.
  Слава Україні!
  Героям слава!