Вже цієї неділі, 30 березня о 3 ночі, українці переведуть стрілки годинників на годину вперед, тобто цього дня доведеться спати менше. І все попри рішення Верховної Ради скасувати сезонне переведення і залишитись на географічно київському часі, тобто «зимовому». Відповідний документ урядовці підтримали ще минулого літа.
Літнього часу більше не буде, адже Рада скасувала переведення годинників, принаймні такі заяви ще минулого року озвучував спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук. Тож таким чином осінній перехід ніби то мав стати останнім в історії України. Однак все пішло не за планом — президент Володимир Зеленський закон не підписав. І вже цими вихідними усі ми традиційно перейдемо на новий — літній час.
Чому в Україні переводять годинники
Традицію переводити годинники у Європі запровадили після Першої світової війни. Таким чином хотіли заощадити електроенергію. В Україні час двічі на рік стали змінювати від 1981 року і ця спадщина залишилася у незалежній Україні. Відтоді було кілька спроб це скасувати. В 2011 році парламент навіть ухвалив постанову за якою країна мала б залишитись на літньому часі, однак цим рішенням були невдоволені мешканці західних регіонів. Адже через географічні особливості, вести дітей до школи або йти на роботу їм довелось би у темряві, тож через місяць постанову анулювали.
У 2021 році до ідеї повернулися знову. Однак цього разу навпаки — вирішили скасувати перехід на літній час. Тоді парламент спромігся ухвалити законопроект лише у першому читанні.
І далі знову дискусії і розділення на два табори — на якому ж часі таки залишатися літньому чи зимовому. За першого варіанту — цілих пів року в Україні ніч наступала б на годину скоріше. Тож лунали думки, що про літні вечори можна забути. А у випадку зимового часу — влітку могло рано світати. Приміром, сонце сходило б десь о 3 ночі, а заходило о 19. Особливо це було б відчутно на сході країни.
Як в Україні хочуть скасувати переведення годинників
У законопроекті з’явилася ще одна додаткова норма, згідно якої органи місцевого самоврядування можуть самі рекомендувати час початку робочого дня на підприємствах та організаціях. Автор та ініціатор документу Руслан Стефанчук продовжував наполягати на необхідності ухвалення закону: його аргументи — світ уже давно винайшов інші дієві способи заощаджувати електроенергію, економічну доцільність переводити стрілки на літній час за останні понад 40 років так ніхто і не довів, а з огляду на геополітику — зимовий час — це природній Київський і відмінний від московського. Так з правками 16 липня проект все ж таки ухвалили.
Ухвалу підтримали і більшість науковців та медиків, які постійно кажуть про негативний вплив на самопочуття людей. Приміром, переведення годинника багато незручностей створює для залізничників та авіадиспетчерів, які мусять постійно двічі на рік змінювати розклад рейсів. А ще, згідно досліджень, в період переходу особливо на літній час, зростає кількість ДТП на дорогах. Все через недосипання, коли у цей день люди мають прокидатися на годину раніше.
«Найбільше вразливі люди у яких є хроніка, тому що переведення годинників може бути тригером для їхнього загострення, тому що всі люди звикли вважати, що таке година, але для внутрішнього годинника, для організму це як перетин часових поясів, він починає збивати взагалі всю систему в сторону адреналіну і в людей менше серотоніну, менше мелатоніну і вони більш дратівливі. Зазвичай людей турбує головна біль, підвищення тиску і є слабкість, втома, роздратування, апатія…Людина мусить пам’ятати, що її тіло не робот, вона не може вмить перелаштуватися», — каже лікар Юрій Габорець.
Ухвалений проєкт про непереведення стрілок годинників відправили Президенту на підписання у серпні. Спікер запевняв, Володимир Зеленський закон підпише, адже ніяких ризиків для економіки в цьому немає. Але минуло 7 місяців — документ ані ветований, ані підписаний. За непідтвердженою інформацією, навіть після ухвалення у президентській фракції продовжували дискутувати і ніби то підрахували, що для економіки збитки все ж таки можуть бути і сягатимуть кількох мільярдів. Питання виявилося настільки вразливим, що прокоментувати долю закону усі відмовилися, зокрема і його автор — Руслан Стефанчук.