Двозуб князя Святослава Хороброго та його трансформація у тризуб князя Володимира Великого – ці княжі знаки династії Рюриковичів й дотепер викликають дискусії в науковому світі. Ба більше: дотепер тема княжих знаків доби України-Русі залишається у сфері містифікацій з боку людей, які намагаються розшифрувати походження тризуба. На сьогодні налічується понад сорок гіпотез щодо значення тризуба.
Гіпотези щодо значення тризубу почали з’являтись у XIX сторіччі: хтось вважав, що то сатанинський символ, декому не давали спокою думки, кому з князів належать срібники (гроші) із зображенням тризуба – Володимирові Великому чи Володимирові Мономаху… Дискусії не вщухають дотепер, і на сьогодні науковці налічують 43 гіпотези стосовно значення тризуба. До речі, сама назва «тризуб» є мовним неологізмом: він виник наприкінці XIX сторіччя – «тризуб», «тризубець».
Необхідно шукати витоки походження тризуба з кількох сотень княжих знаків руської княжої династії. Цей княжий знак археологічно зафіксований за людиною, котра мешкала у X сторіччі, а саме за князем Святославом Хоробрим (князь київський, представник династії Рюриковичів, єдиний син князя Ігоря та княгині Ольги – ред.). Знайдено його печатки, на яких написано «Святослав» та княжим двозубим знаком.
Водночас, маємо розуміти, що княжу династію X сторіччя складали не лише ті князі, чиї імена ми знаємо (Ігор, Святослав, Володимир). Вони мали по кілька десятків родичів, які мали свої знаки, що їх ми не знайшли в археологічних пам’ятках.
Нащадки князя Володимира спершу використовують тризуби, але інших модифікацій. Винятком був князь Святополк Окаянний, який використовував двозуб. Надалі, десь з другого покоління від князя Володимира Великого, династія «втрачає» тризуб, окрім так званої династії Ростиславичів (відомі як «перша Галицька династія», XI-XIII століття – ред.), які утвердились на заході сучасної України.
Виникає молода держава, нова держава на карті Європи. Для утвердження молодої держави їй потрібні не лише державні інституції, закони тощо, а й державні атрибути, такі як герб і прапор, і це розуміли тодішні політики з Центральної Ради. Якщо з прапором все було більш-менш зрозуміло, тому що з XIX сторіччя сині та жовті кольори увійшли у свідомість українців, то з гербом усе було значно складніше.
Так, серед представників соціалістів переконували усіх, що УНР мусить мати герб, на якому були би зафіксовані певні соціалістичні гасла. Одним із проектів герба було зображення робітника і селянки. Також у Раді розглядали герб із зображенням Архистратига Михаїла, але його відкинули як такий, який можуть сприймати як «імперський».
Тризуб був княжим знаком Володимира Святославича і до, і після хрещення. Через кілька сотень років тризуб став знаком УНР та держави гетьмана Павла Скоропадського, й не змінився, як державний атрибут!
У 1920-і роки українство не уявляє собі іншого символу, ніж тризуб. Тризуб відтоді об’єднує всю Україну, це не є регіональний знак, він має історичну тяглість і пов’язує нас з тією Руссю, від якої нас «відрізав» «сусід».
І нині, як 1000 років тому, наш тризуб – це символ держави та її армії, яка знову стримує східну орду. Тому тризуб об’єднує в собі всі підрозділи Сил оборони, а ти як ніколи потрібний нашому війську. Будь Великим Лицарем та послідовником славетного лицарства, долучайся до Сил Оборони України, бо ти нащадок Володимира Тризуба!