Нам завжди розповідають, що життя в СССР було абсолютно безпечним. Про низький рівень злочинності, виняткову законослухняність та миролюбність мешканців великої комуністичної імперії. Усе це «совєтська» пропаганда підкріплювала численними публікаціями в газетах, де були лише статті про досягнення народного господарства чи красиві історії про передовиків виробництва, а ще відповідні фільми – романтичні мелодрами і кінокомедії, які тиражували рік від року. Серед всього цього жодного криміналу чи негативу. Звісно, що в результаті у людей складалося враження буцімто вони і справді живуть в найкращій країні світу, де добрі не лише міліціонери, але і бандити. Але чи так було насправді?

Звісно, що ні. Вся річ в тому, що непривабливу дійсність тоталітарні спецслужби ретельно замовчували і про те, що насправді відбувалося на просторах СССР прості люди й не здогадувалися – навіть найменші крихти, які треба було приховати, в пресу чи телебачення не потрапляли. Однак ми не будемо розповідати сьогодні про кримінальні угрупування, злодіїв у законі з їхніми тюремними звичками чи маніяків, увесь той совковий бруд, якого було більш ніж вдосталь, а зупинимося на значно цікавішій темі.