Словаччина – гірська країна, 80 % території якої розташовано на висоті вище 750 м над р. м. Гори у Словаччині представлені Західними і Східними Карпатами. Тут розташовано 9 національних парків, які приваблюють туристів своїм ландшафтним та біологічним різноманіттям. У Словаччині не приховують, що не готові жертвувати цим заради вітроенергетики і у розвитку ВДЕ ставку роблять на сонце та біоенергетику.

Цілями Протоколу про збереження і стале використання біологічного та ландшафтного різноманіття до Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат (Карпатської конвенції) є збереження природних середовищ існування й популяцій видів дикої фауни та флори, а також ландшафтного різноманіття. Стаття 5 цього Протоколу зобов’язує країни, які його підписали (зокрема Україну), враховувати ці цілі у своїх політиках, особливо в територіальному плануванні та управлінні земельними ресурсами, водними й річковими басейнами, сільським і лісовим господарствами, транспортом й інфраструктурою, туризмом, промисловістю й енергетикою.

Як бачимо, у Словаччині громади у своєму розвитку орієнтуються на законодавство, а у Закарпатті – деякі громади воліють ним знехтувати, розробляючи детальні плани територій, у яких заплановані об’єкти енергетики становлять основну загрозу ландшафтному та біологічному різноманіттю. Це, у свою чергу, підриває основу для розвитку туризму, в якому задіяно так чи інакше до 70 % мешканців нашого краю.