1902, 26 липня – у с. Поточище на Івано-Франківщині народився Михайло Колодзінський (псевдо «Гузар»), військовий теоретик, автор «Воєнної доктрини українських націоналістів», Верховний Командант Збройних Сил Карпатської України, полковник Карпатської Січі.

Мав польське коріння і був охрещений в римо-католицькій вірі. Та у двадцятирічному віці перейшов до греко-католиків.

Захоплювався спортом, був у складі футбольної команди «Хортиця». У 1920-х став членом Пласту, Української військової організації (УВО), Союзу української націоналістичної молоді та Організації українських націоналістів (ОУН).

Служив у польському війську, після закінчення старшинської школи отримав звання підхорунжого. Після чого вступив на правничий факультет Львівського університету. У студентські роки займався підпільною діяльністю, за що був заарештований польською поліцією та позбавлений офіцерського чину через причетність до УВО.

Колодзінського друзі характеризували як людину скромну й незвичайно солідну, чемну і ввічливу, але не говірку. Відзначали силу волі і велику витривалість. Коли брався за якусь справу, доводив її до кінця. Був спокійний, зрівноваженої вдачі, завжди дотримувався обіцянок.

Свою першу нелегальну брошуру, яка вийшла 1929-го підписав псевдонімом «Михайло Буджак». Це було дівоче прізвище матері. Тож близькі знали хто насправді є автором, думки якого відзначалися радикалізмом: «… люде, які хотіли волі для свойого народу не перебирали в засобах до її осягнення. Маючи на меті вільну українську державу, йдім до неї всіми засобами й всіми шляхами. Не стидаймося мордів, грабіжі й підпалів. Кожний шлях, що веде до нашої найвищої мети, без огляду на те, чи називається він у других героїзмом чи підлотою, є нашим шляхом».

Після повернення з чергового  ув’язнення, у 1933-му Колодзінський виїхав за кордон у розпорядження Проводу українських націоналістів.

У січні 1939-го він повернувся до України, щоб очолити генеральний штаб збройних сил нещодавно проголошеної автономної Карпатської України “Карпатську Січ”.

Колодзінський організував охорону кордону, державних установ, створив бойові залоги, проводив військовий вишкіл добровольців та відкрив старшинські курси. «Карпатська Січ» налагодила постачання зброї з-за кордону. Її військові відділи, заручившись підтримкою місцевого населення, роззброювати чеські військові залоги.

Він розробив план розбудови збройних сил Закарпаття власними засобами.

18 березня 1939-го. на той час уже полковник, «Гузар» разом з групою січовиків у лісі натрапили на мадярський підрозділ і були заарештовані та доправлені до Солотвина. 19 березня 1939-го після допитів його та ще 15 січовиків розстріляли в соляній шахті.

В одному з листів до матері Колодзінський писав: «Моліться й дальше за мене й за моїх товаришів, бо наша справа чиста і свята. Ми лише любимо Україну так далеко, що й життя за неї віддамо, а таку любов Бог благословить».