Сьогодні, 2 лютого, виповнилося дев’ять років від дня загибелі відомого українського співака, лідера гурту Скрябін Андрія Кузьменка. Він загинув у ДТП 2015 року. Йому було всього 46 років.

У річницю трагічної загибелі Скрябіна згадуємо цитати Кузьми про Україну, війну, життя і кохання. Деякі з цих цитат українці називають пророчими, тоді як інші мотиваційні висловлювання культового українського музиканта, як і раніше, облітають соцмережі і надихають інших.

«Доки ми будемо сидіти і радіти, що на моїй вулиці не стріляють, доти буде війна. Я в свої 46 років розумію, що нейтральним бути не можна. Після восьми місяців війни виходить, що є два паралельні світи: в одному йде війна, а в іншому — вона не йде. Причому на території однієї країни. В одному — гинуть люди, а в другому — абсолютно не поміняли спосіб свого життя: ходять по салонах краси, по дорогих ресторанах, ведуть світські бесіди, витрачають гроші і абсолютно не переймаються ні матеріально, ні духовно за те, що відбувається в нашій країні. Війна не може бути на якійсь певній частині території, якщо вона заходить, то це біда для всіх. І тому, як на мене, нейтральним бути не можна».

«Найбільше всього у світі я боюся війни. Війна — самий ідіотський винахід людей. І то, що вона час від часу повторюється — то є саме жахливе».

Про патріотичні пісні:

«Патріотичні пісні треба писати весь час, а не тоді, коли їх писати треба. Бо до того, як у країні таке сталося, ніхто їх не писав, а зараз всі стали такими патріотами — понадівали вишиванки й поналіплювали їх на машини. Їх ще „вишиватниками“ називають. Начепив вишиванку — і вже думаєш, що все змінилося. Та вишиванка має бути десь глибше, зашита мамою і татом…».

Про українців:

«Я дуже багато їжджу по країні. І так багато тямущих, розумних, інтелігентних людей є в народі, а нами чомусь мають керувати хами, грабіжники, злодії, бандити. Чому воно так? Напевно, ми самі в цьому винні».

Про мобілізацію:

«Я медичний лікар, лейтенант. Я стою на обліку, і якщо треба буде, звісно, піду! Навіть якщо доведеться варениками по танках кидати! Це моя країна. Це все одно, що будуть ґвалтувати мою жінку, а я буду стояти збоку та спостерігати».

Про ставлення до життя:

«Я впевнений, якщо людина щаслива, вона скрізь знайде привід для гарного настрою. Ось, приміром, ти їдеш на машині, поспішаєш. Тут корова переходить тобі дорогу. Щойно ти під’їхав до неї впритул — скотинка стала, граційно прогнувшись, губки склала і наклала „соковитий ляпас“ на твою машину. Замість того, щоб кричати на пастуха, ти радієш. Корівка збагатила землю і твою машину. Яка краса!».

Про кохання і стосунки:

«У коханні не можна обмежитися гармонією і стражданнями — цього мало. У ній набагато більше чинників: повний дискомфорт за відсутності коханої людини, повний комфорт від присутності коханої людини, і потім такий клубок у горлі завбільшки з яблуко, коли вмикаються якісь моменти чи то нудьги, чи то переживання. Це величезний „букет“ різноманітних відчуттів і, чесно кажучи, кожне з них доповнює його, бо якби було постійно кльово, тобі б стало нудно і сумно, постійно була б депресія, і ти б шукав слушного моменту, як це все закінчити. Подібні „букети“ роблять життя з коханою людиною настільки різноманітним, що ти з радістю сприймаєш будь-який з її проявів. Головне, щоб вони з’являлися в житті якось рівномірно, щоб жоден із них не починав превалювати — якщо чогось стане забагато, то знову ж таки повернешся до попередніх пунктів: або буде сумно, або буде нудно».

Про щастя:

«БУДЬ ЩАСЛИВИЙ І ЦІНУЙ ТЕ, ЩО В ТЕБЕ Є! У тому-то й річ, що все можна було б замінити цією короткою фразою. Але для цього потрібно зрозуміти якісь важливі моменти, пройти певний шлях. А якщо ти вже досяг успіху — знайди в собі сили цінувати того, хто тобі допоміг до цього прийти!».

Про близьких людей:

«Мій дім — єдине в світі місце, де мене люблять і чекають незалежно від того, хто я і скільки заробляю. Я ніколи не зраджу найближчих мені людей».

Про Росію:

«Я зненавидів те, що спочатку не любив. Я зненавидів наших політиків, бо то є лицеміри. Я зненавидів Росію, до якої завжди ставився толерантно».

Про політиків і початок війни у 2014 році:

«Першоджерело наших проблем — політики. Це люди, для яких закони не писані, для нас — не так. Ми маємо фактор страху, який змушує нас дотримуватися цих законів. А вони (політики, — ред.) — люди з іншої планети. Вони закони придумують для нас, щоб, як стадо, тримати в якомусь периметрі. Які б не були політики, вони все одно брешуть, все одно роблять собі гроші на тій війні і вони людей не вважають. Як казав Наполеон — вино коштує грошей, а кров грошей не варто. Так і для них — дороге вино вони п’ють, а наші кістки і кров не вважають».

Про те, що хотів би побажати українцям:

«Я би побажав нам усім одного, щоб нарешті з’явився хоч один президент патріот цієї країни. Тому що всі, хто були, і все їхнє оточення, були тотальними злодіями, шахраями та бандитами. Вони розікрали все, привели країну до війни і нам її розхльобувати, бо в них стоять заправлені літаки, вони в потрібний момент валізи завантажать і звалять, а ми тоді розхльобуватимемо. І тому, напевно, ще одне треба сказати, щоб не забувати про те, що ця війна вже давно прийшла. Те, що її немає тут, не означає, що її немає. Вона є тому, що люди гинуть і з Кривого Рогу, і зі Львова, і з Миколаєва, і з Чернігова. Звідусіль. А величезна кількість людей в Україні вдає, що нічого не змінилося».

Про правило життя:

«Не срати в душу іншим».