Угорщина – з багатьох сторін унікальна держава. Вона є членом ЄС, але вже давно не відповідає засадничим критеріям щодо дотримання європейських цінностей. При цьому Угорщина не стала диктатурою, вона юридично зберігає механізм виборів та свободу ЗМІ.

Але на практиці юридичні норми не завжди працюють.

За даними “Репортерів без кордонів” станом на 2022 рік уряд та правляча партія мали фактичний контроль над 80% ЗМІ в Угорщині. Однак домінування режиму над медіа відбулося не за рахунок механізмів цензури або покарання не згідних з владою, як це зазвичай відбувається у диктатурах. Уряд Віктора Орбана досяг цієї мети за допомогою ринково-правових інструментів.

Про контроль з боку влади йдеться абсолютно буквально.

Медіамонополією особисто керує керівник апарату Орбана, Антал Роган.

Саме за його наказами підконтрольна уряду медіаімперія проводить “килимові бомбардування” публічного дискурсу в Угорщині, ініціюючи перманентні масовані кампанії в угорських ЗМІ.

Справді, будь-хто, хто стежить за угорськими медіа, підтвердить, що наративи, запущені урядом, дуже детально і без змін републікуються усюди – виходить такий собі “телемарафон”, що поширюється також на друковані та онлайн-ЗМІ .

Ще одна відмінність від класичних диктаторських систем – те, що машина пропаганди поширює не лише проурядові фейки, як-от вихваляння Орбана. Основна задача угорського прем’єра полягає не в тому, щоб його обожнював увесь народ, а у тому, щоби втриматися при владі. А одним з головних політичних інструментів, який спрямований на цю мету, є створення ліній поділу та ворожнечі, щоби представити себе як захисника більшості угорців.

У тому числі – як захисника від міфічних закордонних (західних) “ворогів”.

Медіаімперія Орбана, до якої входять, як йшлося вище, 80% ЗМІ країни, охоплює саму Угорщину. Однак угорськомовні медіа є також у сусідніх до неї державах, де живуть великі угорськомовні меншини – це передусім Румунія, Словаччина, Сербія та Україна.

Та перш за все, треба підкреслити, що вплив Угорщини на контент угорськомовних медіа Закарпаття почав з’являтися, звісно ж, задовго до Орбана. Ще від часів падіння комунізму у Східній Європі угорські уряди зробили своїм пріоритетом символічно-культурне об’єднання угорського народу в так званому “Карпатському басейні” – так у Будапешті називають територію у Європі, де є місця компактного розселення угорців.

Однак формування режиму Орбана змінило підхід до цих медіа.

Після 2010 року він почав системно виділяти частину фінансових ресурсів, мобілізованих для розбудови режиму, на угорські меншини в сусідніх країнах. Як наслідок, до початку 2020-х років Орбан отримав майже повний контроль над угорськомовними медіа в сусідніх країнах.

У тому числі в Україні – де, утім, все ще лишаються окремі незалежні від Орбана ЗМІ для угорців.

Зокрема, до таких належать ЗМІ, що фінансуються українською державою, адже обласна філія “Суспільного” має програми угорською мовою. Брак її впливу на меншину – окреме питання. Так само не є визначальними для громадської думки видання, що лише епізодично публікують окремі матеріали угорською – як-от незалежний портал Infopost з грантовим фінансуванням.

Також на Закарпатті є одне суто угорське медіа, що афілійоване з партією Демократична спілка угорців України (угорська назва – UMDSZ), яка не є абсолютно підконтрольною офіційному Будапешту. Йдеться про найстаріше видання угорської громада Закарпаття – газету Kárpáti Igaz Szó, яка декларує, що веде свою історію ще від 1920 року (дослівний переклад назви – “Карпатське правдиве слово” або “Карпатська правда”), та її сайт.